Всесвітній день вітань
«Вітаємо!» Це слово знайомо кожному з нас. Таким чином ми розташовуємо до себе співрозмовника, створюємо дружню обстановку, показуємо безліч почуттів та емоцій.
Рукостискання — жест вітання. Дотик рук — найдавніший жест, який повідомляє дуже багато без єдиного слова. По тому, наскільки сильним і довгим є рукостискання, можна визначити надзвичайно багато. Його тривалість пропорційна теплоті відносин. Рука обов’язково повинна бути «голою» — це правило збереглося і до наших днів. Відкрита рука свідчить про довіру. Ще один варіант потиску рук — дотик кистями. Він був поширений серед воїнів: так вони демонстрували свою неозброєність.
При зіткненні зап’ясть передається пульс, а значить і біоритм іншої людини. Двоє людей утворюють ланцюг.
Спочатку старший за віком першим простягав руку молодшому — це було як би запрошенням в своє коло. Коли з’явилися правила етикету, лише друзям приписувалося тиснути один одному руки. Для інших привітань просто піднімали шапку.
Ставлення до рукостискання в країнах відрізняється. Не прийнятні рукостискання в Японії. В Індії традиційним видом вітання є «намасте» — складені разом на рівні серця руки. Це слово перекладається як «уклін тобі», а також означає: «божественне в мені вітає і з’єднується з божественним в тобі». У Китаї, Кореї та Тибеті при рукостисканні потрібно використовувати обидві руки. Використання однієї руки, особливо лівої, можуть прийняти за жест неповаги. У США рукостискання використовується під час ділових зустрічей, в повсякденному житті воно використовується не так часто. Подібна ситуація і в Великобританії. Найбільшу тактовність потрібно проявляти в мусульманських країнах.
Не варто сильно здавлювати руку при рукостисканні. Це може розцінюватися як прояв агресії. Не потрібно також подавати розслаблену долоню.
Але найголовніша умова привітання — будьте щирими!
